Найчастіше деформуючий артроз колінного суглоба зачіпає коліна і кисті, рідше уражаються поперековий і шийний відділи хребта, суглоби голеностопа, плеча і тазостегнової області.
Деформуючий артроз, який стосується колінного суглоба, носить назву гонартроз. Він характеризується значною поширеністю: діагностується приблизно у 20% населення у віці 30+ років, у 80% – 60+ років. За статистикою, чоловіки хворіють в 2 рази рідше за жінок.
Причини виникнення деформуючого артрозу колінного суглобу та основні фактори ризику
Суглобовий хрящ зношується, поступово стоншується. Його поверхня набуває шорсткої структури, на ній з’являються потертості і тріщини. На деяких ділянках хрящ з часом руйнується, оголюється кістка, можуть з’являтися остеофіти.
Прискорене зношування хряща можуть викликати деякі фактори ризику:
- вроджені суглобові патології (наприклад, гіпермобільність, порушення форми поверхні суглоба);
- структурні дефекти опорно-рухового апарату, що з’явилися ще у віці немовляти або дитинстві (остеохондропатия головки стегнової кістки, дисплазія кульшового суглоба);
- захворювання, що викликають руйнування суглобного хряща, в т. ч. системні (остеоартроз, ревматоїдний артрит);
- мікрокристалічні артропатії (наприклад, подагра);
- механічні та травматичні ушкодження суглобів (переломи кістково-хрящових структур, меніскектомія, рецидивні підвивихи і вивихи і т.д.);
- метаболічні порушення (алкаптонурія);
- ендокринні хвороби (акромегалія);
- професійні шкідливості (роботи, пов’язані з високим навантаженням на колінні суглоби);
- ожиріння;
- жіноча стать (через особливий гормональний обмін);
- похилий вік.
Природний процес старіння і зношування хряща становить основу патогенезу деформуючого артрозу. Практично у половини пацієнтів старше 50 років ті чи інші ознаки ураження суглобів виявляються в ході рентгенологічного дослідження.
Профілактика деформуючого колінного суглобу
Профілактика деформуючого артрозу колінного суглобу – це перш за все збалансоване харчування, організм має отримувати необхідні вітаміни, мікро- і макроелементи, а також потрібно стежити за своєю вагою.
При виявленні захворювань (наприклад, плоскостопості, сколіозу або дисплазії) та отриманні травм опорно-рухової системи слід своєчасно звертатися до лікаря для отримання адекватного лікування.
Рекомендується регулярно займатися спортом, не допускаючи надмірної активності, при якій навантаження на суглоби буде підвищеним.
Діагностика та лікування артрозу колінного суглобу
Діагностика артрозу колінного суглобу заходи включає:
- ультразвукове дослідження;
- рентгенографію;
- комп’ютерну томографію;
- магнітно-резонансну томографію.
Методи лікування
Щоб зменшити запальний патологічний процес і мінімізувати больовий синдром, призначаються препарати з групи НПЗЗ. При виражених больових відчуттях вводять кортикостероїди всередину суглоба. Знеболюючі і протизапальної дії мазі та гелі місцевого застосування призначені для посилення ефекту терапії.
На ранніх стадіях гонартрозу фахівці призначають хондропротектори (глюкозамін, хондроїтин) ‒ препарати, що покращують живлення хрящової тканини і відновлюють її.
Сприяють лікуванню і методи фізичної реабілітації, такі як електрофорез з анальгетиком, парафінові аплікації, озокеритолікування, магніто- і бальнеотерапія, високочастотна електро- і лазеротерапія.
Лікувальна фізкультура і кінезіотерапія рекомендуються до регулярного заняття з метою зміцнення м’язів і зв’язок, функціонального поліпшення ураженої кінцівки.
При повному руйнуванні суглоба консервативне лікування неефективне, показана його заміна штучним – ендопротезування колінного суглобу.
